Якою має бути театральна постановка? Не поспішайте з відповіддю: драматичне мистецтво протягом століть дуже суттєво змінюється. Самий традиційний в нашому розумінні спектакль розчарував би древніх греків відсутністю хору, а сучасники Шекспіра вважали б непристойним присутність жінок на сцені.

Які ж сьогодні існують новітні жанри театрального мистецтва і наскільки вони відрізняються від нашого традиційного уявлення театру. Розглянемо декілька самих найпопулярніших жанрів сучасного театрального мистецтва:

1. Плейбек: все життя - театр

Перший театр плейбек (англ. Playback - відтворення) заснували в 1975 році артисти імпровізаційної трупи, подружжя Джонатан Фокс і Джо Салас. Вони хотіли об'єднати історії з життя і сценічне дійство, використовуючи основи психодрами і традиції усної творчості.

В результаті з'явився театр, де імпровізація поєднується зі строго регламентованим - як каже Фокс, ритуальним - порядком проведення. Ведучий, провідник між сценою і глядачами в плейбек, звертається до аудиторії з питанням «У кого є історія?» І запрошує бажаючих на спеціальне місце оповідача. Потім актори відтворюють почуте в театралізованій формі, за участю музиканта. В кінці оповідача просять поділитися враженнями: «Це була ваша історія?». Засновники театру плейбек переконані в тому, що історія будь-якої людини важлива, творці плейбек-театру виступали в самих різних місцях: школах, в'язницях, будинках для людей похилого віку, на фестивалях і конференціях.

Сьогодні плейбек-театри існують більш ніж в 60 країнах. В Україні це одеський театр «Як вдома», дніпровський «Сусіди», київський «Віддзеркалення», харківський «Живе дзеркало» і багато інших.

2. Фізичний театр

«У одного з акторів замкнутий рот, але вільне тіло. Він може рухатися. Другий прикутий до стовпа, але в роті немає кляпа ... Перший - актор мім, другий - актор говорить. Обидва відчувають однакові муки », - писав Етьєн Декру, творець «тілесної пантоміми», ідеї якого лягли в основу «фізичного театру» (англ.« Physical theatre»).

Такий творчий підхід пропонує бачити у рухах актора не заміну або доповнення словами, а повноцінну образну мову. При цьому значну частину вистави артисти не відтворюють по заздалегідь написаним сценарієм, а створюють під час репетицій.

Фізичний театр черпає методи з різноманітних джерел: від античної драми і італійської комедії дель арте до авангардного театру XX століття. Особливий сенс тут набуває танець. Хореограф Ллойд Ньюсон, засновник Фізичного театру DV8, стверджує, що в традиційному танці вкладено «занадто обмежене розуміння краси», він же прагне показати на сцені неідеальних людей, їх проблеми та недоліки.

Власний фізичний театр в Україні поки обмежується окремими постановками, такими як «Синдром втраченої зиготи» Христини Шишкарьової і «Метаморфоза» українсько-польсько-голландського проекту MimeWaveUkraine.

3. Інтерактивний театр

Інтерактивний театр - це сучасний театр, де кордон між залом для глядачів і сценою зникають. Такий театр передбачає взаємодію, що провокує на спілкування і безпосередню участь глядача з внесенням тих чи інших коректив у сценарій. Канва вистави завжди залишається завдяки акторам, але наповнення змінюється за рахунок емоцій і реакції глядачів. Такий театр передбачає нечіткий розподіл на артистів і глядачів - глядачеві надається можливість поглинати в дійство, впливати на хід вистави.

В результаті відбувається гра, яка будується на тому, що людина не розуміє, театр це чи ні; а присутність глядача виступає одним з елементів цієї гри, завдяки чому всі дії глядачів відбуваються вже всередині вистави. У театральному середовищі його не сприймають серйозно, в тому числі, і через відсутність професійної критики. Аби не допустити займатися «несерйозними речами», театрознавці залишають тему нового напряму нерозкритою, і, варто зауважити, позбавляють себе цікавого матеріалу для роздумів.

Важливо провести тонку грань між уже звичним вуличним театром і театром інтерактивним. Для театру взаємодії вулиця - найбільш звичний майданчик, але далеко не єдиний. Головний його принцип - відсутність «четвертої стіни», що утворюється сценою. Що ж стосується вуличного театру, то у нас він найчастіше залишається театром «презентації»: матеріал переносять зі сцени на вулицю, без суттєвих змін в способах спілкування з оточуючими. Проте, поняття «вуличного театру» не виключає інтерактивності. Інтерактивність провокує людину на спілкування, в якому відсутнє чітке розділення на акторів-виконавців і глядачів. Іще один важливий елемент в подібних виставах - ландшафтно-архітектурне середовище, яке стає неживим «учасником» дійства. За словами акторів, перед виступом вони «досліджують» нове місце, припускають, як його можна використовувати в театральній виставі. У кожному конкретному випадку середовищу властива унікальність, а значить, залишається місце і для імпровізації

4. Перформанс

Перформанс (англ. performance - виконання, подання, виступ) - одна з форм мистецтва, де твором вважають «дії автора за якими глядачі спостерігають у режимі реального часу». Перфоманс - жанр театрального мистецтва, в якому театр виходить за свої звичні рамки. До даної категорії відносять спектаклі, які або граються на нестандартних майданчиках (вулиця, завод, занедбане місце), або вистави без драматургії, пластичні вистави, спектаклі, в яких задіяні жива музика, взаємодія з глядачем, інсталяції, сучасні технології - іншими словами, все, що передбачає експеримент.

Королева перформансу Марина Абрамович каже: той, хто займається перформансом, повинен ненавидіти театр, адже театр - це нескінченний обман. За її визначенням перформанс - це в першу чергу «живе мистецтво». Інакше кажучи, перформанс тільки тоді перформанс, коли життя артиста саме по собі є витвором мистецтва, що виражає своїм єством особисту філософію. Якщо взяти приклад з історії, то одним з перших перформаністів був відомий філософ Діоген, що жив в бочці. Виходить, що перфоманс має відношення більше до стилю життя, ніж до мистецтва, і як раз тому далеко не всі мистецтвознавці взагалі сприймають його.

Тим часом жанр перфоманс існує і справляє неабияке враження на людей за допомогою грандіозних форм, незвичайних ідей та філософських думок, які намагається донести митець. Читати наступну